Коли каштани в Києві цвітуть
І пахнуть медом голоси киянок,
Моя душа світлішає, мов ранок,
Вивітрюється з крові каламуть,
Бентежить сонце, як жіноча грудь,
Побачена крізь марево фіранок...
І прагну я свого життя останок
На білу свічку цвіту обернуть.
😌