Донбас окупований, бо у квітні 2014 відмінили штурм ОДА. Бо злили найбоєздатніші частини у Ізварінському котлі. Бо дали зелене світло на перехід Гірькіна у Донецьк. Бо підставили добробати в Іловайську. Бомжі та туристи на кацапськіх мітингах - то була декорація, а не режисери.

ПІДТРИМКА ПОЛЬЩІ ТА ІЗОЛЯЦІЯ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. Тред. «Уууу, вас було лише 20 тисяч армії під Варшавою, а мільйони пішли за комуністів!» - лицемірно брешуть українофоби. Вони або не знають (бо тупі та неосвічені), або навмисно опускають той момент, що: ⬇️⬇️⬇️

Амінь

I'm dead !!!! 😂😂😂😂😂😂

Muistuta taas: jos joutuisimme sotaan, olisi Suomen kiireellisin tehtävä tuhota Muurmannin rata, että amerikkalaiset eivät pysty sitä kautta lähettämään apua Venäjälle.

правильные вопросы в игре Что?Где?Когда?😜

Яка прекрасна новина! "Танкер, який очікували побачити в США з російським дизелем, насправді привіз добрива." Аміачні добрива. Попросту целий танкер сечі на обличчя Трамперса від Хуйла.

Cool 😂😂😂

BREAKING: Russia has just blatantly disrespected President Trump by violating the energy ceasefire he announced on Truth Social today. Russia violated the energy ceasefire in less than 12 hours, proving Putin is a liar. Russia just attacked a power plant in the eastern Ukrainian city of Kharkiv, which is less than 40 miles away from the Russian border. Russia never keeps their word.

OH MY GOD, I’M DYING. 😂 TRUMP IN BASIC INSTINCT. 😭

Russia invaded Ukraine. The first country to surrender was the United States.

ВАКС вважає, що донат на фонд «Повернись живим» не відповідає інтересам суспільства. Суддя Вищого антикорупційного суду (нещодавно призначена) Тесленко відмовила САП і нардепу від ОПЗЖ Качному в укладанні угоди, оскільки за нею він мав перерахувати 3 мільйони гривень (додатково до ще 13 млн до держбюджету) до фонду «Повернись живим». Суддя мотивувала це тим, що такий добровільний внесок фігуранта не відповідає інтересам суспільства і «перебуває поза межею контролю підписантів угоди та суду». Мовляв, потім неможливо буде проконтролювати, куди кошти пішли. У «Повернись живим» найпрозоріша та найдеталізованіша звітність серед українських благодійних фондів. Ми прагнемо зробити і свою на такому ж рівні, і писати таке про цей фонд – абсурд. Суддя радила надіслати ці кошти до бюджету – і от якраз там відстежити їхній подальший рух буде неможливо. Не кажучи про те, що ці кошти взагалі можуть там зникнути. Окремо зазначу, що це не відшкодування збитків, а саме донат, який обвинувачений погодився надіслати на військо. І він, Качний, має тяжку хворобу. Без угоди високоймовірно що він не буде притягнутий до відповідальності та нічого нікуди не сплатить взагалі. До слова, у іншій справі, щодо Пашинського ситуація така, що якби не угода – розгляд 150 томів затягнувся б настільки, що минули б строки давності і не було б жодного відшкодування збитків та донатів на військо. Тож чому суддя Тесленко так вчинила? Щоб створити прецедент і заблокувати усі майбутні угоди з донатами на армію. За це зараз активно топить і Гетманцев з Бужанським. Їхня мотивація мені зрозуміла – вони працюють проти ЗСУ та України, і хочуть заблокувати поставки майна на фронт. А яка мотивація у судді Тесленко і чи розуміє вона усі наслідки своїх дій? Побачимо.

З насолодою спостерігаю як польський політик-довбойоб, який боров біндеровців, сказав що треба повернути обов'язкову службу в армії, щоб всі пішли - і миттєво вся гусарія об'єдналася проти нього "як смієш ти таке казати". Навіть натяк на військову службу, навіть не воювати, а пройти службу в спокійний час - і вже сармати зносять вчорашнього вождя.🤣 Це все що треба знати про їх потужну армію, бо насправді вони вірять що прийде якесь міфічне НАТО і за них вирішить проблемку, що воювати буде Ганс, Боб і якийсь Смітт.🤭 Це неймовірно кумедно. Бо здається вони не тільки стару історію не вчать, в і буквально сьогодення.

5 років тому я мав діалог з відомим бізнесменом в Білій Церкві (промисловцем) в якого багато виробництв в тому числі важка промисловість та хімічна... так он тоді сказав "Не думай що в нас бізнес та влада ідіоти, вони побудували себе на тому що навколо ідіоти" Після початку повномасштабної війни українські металургійні компанії опинилися в умовах втрати частини виробничих потужностей, проблем із логістикою та високих ризиків для великих промислових об’єктів. На цьому тлі частина українського капіталу почала активніше інвестувати у виробництво сталі та металообробку вже в країнах ЄС - через придбання діючих заводів, створення нових економічних та екологічних підприємств і спроби інтегрувати українську сировину та напівфабрикати у європейські виробничі ланцюги. Metinvest — Metinvest Tubular Iași, Румунія, 2025. Interpipe — AMTP Roman, Румунія, 2026. Metinvest + Danieli — Пйомбіно, Італія, 2024–2026. Metinvest — Huta Częstochowa, Польща, 2024–2026.* Metinvest — Dunaferr, Угорщина, 2023.* Metinvest — Liberty Galați, Румунія, 2025–2026.* (*не завершені чи проблемні і без проєктів де вклад менше 150 млн) P.S. Це без об'єктів енергогенерації та нафтопереробки, які активно будують українські сектори в Європі.

4 вересня 2026 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію з благородною назвою «Correct the map» – «Виправте карту». 164 голоси «за», один «проти» (США), шість утрималися: Естонія, Литва, Грузія, Молдова, Сербія і Україна. Документ рекомендує урядам, школам, міжнародним організаціям і технологічним компаніям відмовлятися від проєкції Меркатора – тієї, що чотири з половиною століття показувала Гренландію розміром з Африку, хоча Африка більша в чотирнадцять разів, – на користь рівновеликої проєкції Equal Earth. Резолюція називає це актом «когнітивної справедливості та меморіальної репарації». Ідея прекрасна. Африка справді має розмір Африки, і давно час це визнати. Проблема лише одна: на політичних картах Equal Earth, на які резолюція посилається, Крим зафарбовано окремим кольором – ані українським, ані російським. На офіційному сайті проєкції так і написано, чорним по білому: «окупований Росією Крим показано нейтрально-сірим». Окуповані тією ж Росією Абхазія, Південна Осетія і Придністров’я на тій самій карті не отримали жодної позначки – вони просто частина Грузії та Молдови. Крим – ні. Крим тепер щось третє. Когнітивна справедливість, як з’ясувалося, має географічні межі. Вони проходять по Перекопу. Україна утрималася. Постійний представник Андрій Мельник пояснив: Україна підтримує виправлення історичних спотворень щодо Африки та Глобального Півдня, але не може підписатися під текстом у його нинішньому вигляді через одне конкретне питання – карти Equal Earth зображують окуповані українські території «у кричущому порушенні Статуту ООН і міжнародного права». І далі – фраза, яку варто запам’ятати: таке хибне тлумачення «може відкрити скриньку Пандори, фактично сприяючи зловживанням та спотворенню політичної карти світу». Народна депутатка Кіра Рудик була лаконічнішою: «У 2026 році ООН не повинна потребувати нагадування: Крим – це Україна. Ганьба». Усе правильно. Але щоб зрозуміти, наскільки все погано, треба спершу чесно розібратися, як ця сіра пляма опинилася під резолюцією ООН. Сірий Крим вигадала не ООН. Політичну карту Equal Earth намалював американський картограф Том Паттерсон, і на сторінці джерел свого сайту він чесно вказав, звідки взяв кордони: векторні дані Natural Earth і політична карта світу ЦРУ. Там само перелічено винятки: Західну Сахару показано окупованою Марокко, у Кашмірі проведено де-факто лінії між Китаєм, Індією та Пакистаном, а Крим – нейтрально-сірим. Це конвенція «фактичного контролю», якою користуються американські розвідники та виробники настінних карт. Друге. Резолюція не містить карти як додатка. Вона лише посилається на проєкцію, і саме цей пункт, восьмий, Україна намагалася виправити 3 і 4 вересня. Не вийшло. Співавтори – держави Африканського союзу та Багамські Острови, переговори від імені Африканської групи вів міністр закордонних справ Того Робер Дюссе – вирішили, що «конкретне питання» України не їхнє питання. Третє. Росія не була співавтором резолюції. Російських громадян у керівництві картографічної служби Секретаріату не виявлено. Ба більше, власна офіційна карта України в системі ООН – Map No. 3773 Rev. 6 – показує Крим у складі України, серед інших областей, без жодних сірих плям. Четверте. Євросоюз, від імені якого виступала Ірландія, проголосував «за», але окремо пояснив: резолюція не має жодного стосунку до суверенітету, територіального статусу чи міжнародно визнаних кордонів, а підтримка тексту не означає схвалення карт, розміщених на сайті Equal Earth. Тобто ЄС проголосував «за» і одразу уточнив, що голосував не за те, що там написано. Це корисне пояснення, але воно не скасовує того, що сталося. Отже, любителям конспірології доведеться розійтися: російського картографа, який під покровом ночі домалював сіру пляму, не існує. Російська рука тут не малювала. Є дещо значно гірше. У березні 2014 року та сама Генеральна асамблея ухвалила резолюцію 68/262 «Територіальна цілісність України». Її шостий пункт закликає «всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати жодної зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» і «утримуватися від будь-яких дій чи правочинів, які можна було б тлумачити як визнання такої зміни статусу». У жовтні 2022 року резолюція ES-11/4 – 143 голоси «за» – повторила те саме щодо Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Тобто Генеральна асамблея у 2014 і 2022 роках дала пряму інструкцію міжнародним організаціям – а сама вона є серцем найбільшої з них – не робити нічого, що можна тлумачити як визнання зміненого статусу Криму. А 4 вересня 2026 року та сама Генеральна асамблея надала свою політичну вагу карті, на якій Крим – не Україна. Генасамблея порушила інструкцію Генасамблеї. Придивіться до самої карти, бо в неї є власна політика. Західну Сахару вона «бачить» як окуповану. Кашмір – як розділений. Крим – як сіру зону. Абхазію, Південну Осетію і Придністров’я не бачить узагалі. Чому? Тому що конвенція «фактичного контролю» винагороджує масштаб. Загарбай півострів із базою флоту, проведи «референдум» під автоматами, оголоси анексію на весь світ – і тебе намалюють окремо. Окупуй скромніше – залишишся в кордонах жертви. Сірий колір на цій карті – не нейтральність. Це премія за нахабство. І саме слово «нейтральний» тут варте окремої уваги. Нейтральність між жертвою та агресором – не нейтральність, а сторона. Просто дешевша: вона не вимагає нічого сказати вголос. Нейтрально-сірий – це колір, яким зафарбовують те, про що не хочуть думати. Тепер про Росію. Бо російський слід у цій історії є, просто не там, де його шукають. Росія проголосувала «за». І виступила в залі: за офіційним пресрелізом ООН, російська делегація заявила, що Москва «послідовно виступає за подолання спадщини колоніалізму» та підтримує зусилля африканських держав відновити історичну справедливість. Держава, на балансі якої досі перебуває найбільша сухопутна колоніальна імперія планети – від Калінінграда до Чукотки, з Чечнею, Татарстаном, Якутією і Бурятією всередині, – виступила з трибуни ООН на захист антиколоніальної справедливості. Але ніхто не висміяв «тюрму народів», а навпаки – проголосували за резолюцію, яку вона просувала. За кілька годин заступниця постпреда Росії Марія Заболотська пояснила ТАСС, що саме вони підтримали. Території, «згадані кількома делегаціями», за її словами, «є частиною Росії і були нею століттями», їхні народи «висловили бажання повернутися до Росії на вільних референдумах» – і все це «у повній відповідності до Статуту ООН». Референдум під дулом автомата – «вільний» рівно настільки, наскільки сірий – «нейтральний». А Статут ООН у статті 2(4) забороняє загрозу силою чи її застосування проти територіальної цілісності будь-якої держави – тобто саме те, з чого ці «референдуми» почалися. ТАСС тим часом вийшов із заголовком, що Крим на карті пофарбовано «так само, як російські регіони». Це, звісно, неправда, хоча це й не змінює того факту, що привід для таких заяв ТАСС отримав від самої ООН, яка ухвалила резолюцію з незрозумілим позначенням Криму. Зверніть увагу, чого Росії цього разу не довелося робити. У березні 2014 року, перед голосуванням за резолюцію 68/262 щодо окупації частини України, Reuters повідомляв, що Москва погрожувала Молдові, Киргизстану, Таджикистану та низці африканських держав: видворенням трудових мігрантів, зупинкою газу, забороною імпорту. Речник російської місії тоді відповів геніально: «Ми нікому не погрожуємо. Ми лише пояснюємо ситуацію». Дванадцять років по тому навіть тиснути не довелося – усе пройшло само собою, за мапами, які використовує ЦРУ. Навіть нічого не довелося пояснювати: усі боягузливо погодилися з російським наративом. Чому взагалі таке можливо? Тому що Росія сидить у залі. На місці, якого ніколи законно не отримувала. Стаття 23 Статуту ООН досі буквально називає постійним членом Ради Безпеки «Союз Радянських Соціалістичних Республік». Держави з такою назвою не існує тридцять чотири роки, а місце є. 24 грудня 1991 року посол Юлій Воронцов передав Генеральному секретарю лист Бориса Єльцина про те, що членство СРСР «продовжується» Російською Федерацією. Далі – нічого. Ані рекомендації Ради Безпеки, ані голосування Генеральної асамблеї, ані процедури прийому за статтею 4, яку того ж року проходили Естонія, Латвія і Литва, а за кілька місяців – Молдова, Казахстан і решта нових держав. Секретаріат просто замінив табличку на столі. Ми в кампанії #unrussiaUN повторюємо це чотири роки: Росію ніколи не приймали до ООН. Ми стверджуємо й більше: Російська Федерація як держава ніколи не ратифікувала Статут ООН. Вона користується ним, як бібліотечною книжкою, записаною на іншого читача, який давно помер. Тепер складіть картину докупи. Держава, що веде агресивну війну всупереч статті 2(4), сидить із правом вето у кріслі, якого ніколи законно не отримувала, – в організації, чиє перше завдання за статтею 1 Статуту – придушення актів агресії. І ця організація зафарбовує плоди агресії нейтрально-сірим. Не тому, що Росія наказала. А тому, що за тридцять чотири роки існування нелегітимного крісла Організація навчилася вгадувати бажання того, хто в ньому сидить. Саме тому сіра пляма на Перекопі – не технічна дрібниця і не «помилка картографа». Це симптом смертельної хвороби, що повністю уразила ООН. Інституція, створена, щоб зупиняти загарбників, навчилася жити з одним із них за столом – і тепер сама, без примусу, малює світ так, щоб йому було зручно. Україна має вимагати від ООН публічно підтвердити, що єдиною офіційною картою України в системі ООН залишається Map No. 3773 Rev. 6 із Кримом у складі України, і що будь-який продукт у проєкції Equal Earth, який використовуватиметься в ООН, дотримуватиметься картографічних конвенцій ООН, а не виробника настінних карт. За власними правилами Секретаріату жодна карта не виходить під грифом ООН без погодження Секції геопросторової інформації – і резолюція Генасамблеї цього правила не скасовувала. Резолюція A/RES/80/307 – не ліцензія на сірий Крим. Друге – відновлення справедливості усюди. Африка краще за будь-кого знає, що таке кордони, намальовані кимось іншим: Берлінська конференція 1884 року розкреслила континент лінійкою, не спитавши жодного африканця. Пояснення, яке ЄС зробив усно, має стати частиною імплементації резолюції письмово – з прив’язкою до 68/262 і ES-11/4. Справедливість для Африки не може стояти на несправедливості для України. Інакше це не деколонізація, а зміна колонізатора на карті. Третє – головне. Доки в залі сидить держава, яка не має права там перебувати, кожен «нейтральний» компроміс ООН дрейфуватиме в бік агресора – автоматично, без указівок, за інерцією. Тому відповідь системна: невизнання та обмеження повноважень Росії в органах ООН і юридичне оскарження законності її членства. Крим – це Україна. Росія незаконно окупувала місце СРСР в ООН. А нейтрально-сірий – не колір. Це діагноз. Вкотре закликаю всіх підписати міжнародну петицію за вигнання Росії з незаконно окупованого місця СРСР в ООН 👉 change.org/p/kick-russia-out…

Це нам за те, що погано молилися 🫠🫠🫠🫣🤦‍♂️ Я вже починаю думати про якісь конспірологічні теорії, що це російський вплив на нас, з метою розпорошення людей, коштів та ресурсів загалом і як наслідок ослаблення обороноздатності. Головне, що штаб та управління, тил за забезпечення буде укомплектовано. Кожному по вищій посаді. А те, чи більшає від того уражень, чи більшає робочих екіпажів і чи стає легше служити солдату можна не думати. Головне у презентаціях мати + 2 бригади.

What is Poland Afraid of? Its simple: finding Ukrainian civilians murdered by groups considered heroes in Poland (AK, NSZ, Peasants Battalions) would force a revaluation of Polish memory politics of victimisation and mythology where only Poland suffered from Ukrainian crimes but they never did anything wrong to Ukrainians. Ukraine can’t get one permit to find its WWII dead in Poland—yet approves Polish searches, Kyiv’s ambassador says euromaidanpress.com/2026/08/…

Якби УНР не був зраджений заходом і Польщею, незалежна УНР під проводом Петлюри була б могутнім союзником Антанти на сході. Гітлер програв би війну, бо Україна билася б за Польшу і була б плацдармом для союзників. СРСР не став би настільки могутнім. Багато життів було б врятовано

When Polish protesters dumped Ukrainian grain from railway cars, I said that a day might come when Poland itself would need that grain. When Ukrainians are beaten in Poland, remember this too: a day may come when Poland asks Ukrainians to return. History teaches a simple lesson: an alliance with Moscow rarely ends well for its junior partner. Wherever the Kremlin gains influence, it leaves dependency, division and destruction behind. Russia exploits resentment, turns neighbors against each other, and walks away when the bill arrives. You cannot endlessly violate the basic rules of coexistence and expect no consequences. You reap what you sow. Russia sowed hatred and is already harvesting it. And it has helped sow plenty of resentment between Poles and Ukrainians as well. Now Poland is facing another problem: severe drought and water shortages have hit large parts of its agricultural sector. And who has traditionally supplied much of the seasonal labor Polish agriculture needs during harvest? Ukrainians. But after years of increasingly hostile rhetoric and a number of ugly attacks on Ukrainians, many Ukrainian workers have been looking farther west — toward Germany, the Netherlands, Denmark and elsewhere. Polish farmers, meanwhile, have repeatedly warned about shortages of seasonal workers. Fruit left unpicked in the fields is not an ideological argument. It is economics. At the same time, some Polish farming organizations rage against Brussels, the Green Deal and EU regulations, portraying Europe almost as an enemy — while Poland remains one of the major beneficiaries of European funding. That contradiction is remarkable: block roads during the day protesting Brussels, then benefit from European subsidies that help keep Polish agriculture competitive. And then there is the almost biblical irony of Ukrainian grain. Remember the tractors blocking the Ukrainian border? Remember Ukrainian wheat being dumped onto roads and railway tracks? It was presented as a “sacred struggle” to protect Polish farmers and consumers from cheap Ukrainian agricultural products. Poland maintained unilateral restrictions on imports of several Ukrainian agricultural commodities. Time passed. Now Polish processors themselves are warning about shortages of raw materials. The Polish Association of Oil Producers (PSPO), representing the overwhelming majority of the country's oilseed-processing industry, has called for restrictions on Ukrainian rapeseed imports to be reconsidered. Polish processors say they need hundreds of thousands of tonnes of additional rapeseed. And here comes the absurd part. Ukraine can simply sell its rapeseed elsewhere in the EU. It can be processed there — and Poland can ultimately buy the processed products at a higher price. Economics has a brutal sense of humor. Meanwhile, anti-EU and anti-Ukrainian rhetoric continues because political ratings often matter more than common sense — in Poland, in Ukraine, and unfortunately almost everywhere else. The lesson is simple: When you dump someone else's bread onto the road, don't be surprised when one day you discover that you need the farmer who grew it, the worker who harvested it, and the market you spent years insulting. Hatred is an expensive crop. And sooner or later, someone always has to pay for the harvest.

Євросоюз відгодував Пoльщу. Ну а що буде далі, всім зрозуміло. Гієна Європи знову показує свої зуби.