🚨 🚨#Zelensky steals $50 million per month from U.S. aid funds and transfers it to companies in the United Arab Emirates. Their names and bank account numbers have reportedly been revealed. So far, he has allegedly stolen $1.8 billion.

better world and international dialogue! Shove your message up your a$$!

You want war? You can have it, but don't count on the Netherlands.🇳🇱 We are sick of this relentless warmongering from the EU deathcult! Diplomacy is the only path forward.

19 вересня 2024 року 27-річна українська журналістка Вікторія Рощина померла в російському полоні. Коли через пів року Росія передала її тіло, в ньому бракувало мозку, очних яблук і частини трахеї. Судмедекспертиза виявила перелом шиї, переломи ребер і численні крововиливи. Її колишній редактор сказав тоді: "Вони намагалися знищити докази. Вони намагалися стерти її". Їм це не вдалося. Вікторія почала займатися журналістикою у 16 років. Кримінал, суди, права людини. Після повномасштабного вторгнення вона поїхала туди, де найнебезпечніше. Вона робила те, на що не наважувалися багато журналістів: сама проникала на окуповані території, щоб зафіксувати реальне життя під окупацією. Херсонщина. Запорізька АЕС. Незаконні "вибори". За цю сміливість вона отримала нагороду "За мужність у журналістиці", а згодом - посмертно - звання "Герой свободи преси". У березні 2022 року її вперше затримала ФСБ, коли вона намагалася дістатися до обложеного Маріуполя. У Бердянську її тримали 10 днів, змусили записати відео із запереченням звинувачень - і відпустили. Вона написала про це. І повернулася до роботи. У серпні 2023 року вона вирушила знову - через Польщу та Росію на окупований схід. 3 серпня вона востаннє поговорила з рідними. Сказала, що пройшла кілька днів прикордонних перевірок. Де саме вона - не сказала. Відтоді вона зникла. Росія лише через дев'ять місяців визнала, що її затримано. У полоні Вікторія голодувала на знак протесту. Інша ув'язнена, яка їхала з нею в одному вагоні, описала її як "схожу на жертву Голодомору 1932–33 років, всю жовту". Вона казала: "Я не хочу їсти, бо тут катують наших". Її батько отримав дзвінок від російської сторони. Йому обіцяли: умовте доньку припинити голодування - і її звільнять. Він погодився. Він умовив. Росія не виконала обіцянку. Вікторія не була військовою. Вона була журналісткою. Вона могла залишитися в безпеці. Але раз за разом обирала їхати туди, де найстрашніше, бо вірила: людей на окупованих територіях не можна забувати. Сьогодні друга річниця її загибелі. Вона залишила по собі не просто репортажі. Вона залишила питання: коли 27-річна журналістка гине в полоні за те, щоб світ побачив правду - чи ми справді її побачили?

🚨 BREAKING: Mob Killing in Bangladesh A young man named Faisal was reportedly beaten to death after being suspected of theft at New Bazar in Bara Maheshkhali, Cox’s Bazar. No trial. No due process. Just mob violence. Where are Bangladesh’s human-rights watchdogs? How many more lives must be lost before authorities act? @hrw @amnesty @UNHumanRights @UN @BBCWorld @FoxNews @MeghUpdates @KreatelyMedia @NewsAlgebraIND @FedericoHeuer @paulocasaca1 @CJBdingo25 @MarioNawfal @ciprianreyes @AnnaLobato66 @EMerfalen @IngloriousBhere #Bangladesh #HumanRights #CoxsBazar #RuleOfLaw #StopMobViolence

🫵“Do you remember Tofazzal?” The first work against the Mob: “Tofazzal.” “Bangladesh of Mob” Today is Tofazzal’s 2nd Death Anniversary, a part of the work created based on the incident of his being killed in that brutal “MOB” that took place on 18, September,2024 at Fazlul Huq Muslim Hall of Dhaka University. Thanks to Jamshed Shamim,Sajjad and Bioscope 71. #Bangladesh #MobViolance #BangladeshCrisis #Awamileague

As I prepare for my last #UNGA as @UN Secretary-General, I've been reflecting on the global challenges people face. In these difficult times, we have to choose to be hopeful, not hopeless. We cannot give up fighting for a better world for all - now more than ever.